?

Log in

No account? Create an account
інколи автор має матеріалу на хорошу історично-культурну книжку з детективним сюжетом, а в нього все одно виходить докторська дисертація.
це проблема шаурмена - коли шаурмен приходить додому й починає варити суп, він все одно шукає на столі лаваш і великий ніж. зато шаурмени найпрофесійніше пеленають дітей.

і прямо видно, як автор фізично бореться з бажанням написати кандидатську дисертацію, і хоче стати умберто еко чи на крайняк дмітрієм биковим. і видно, як стилістика докторської дисертації привалює його і давить, як борець сумо.

і з-під цієї купи, з якої стирчать ноги автора й пузо стилістики, де-не-де вириваються красиві фрази. ніби стогони програлого.
треба нарешті роздуплитмся і нормально перечитати проппа.
в такому казковому світі, як наш, - дуже доречно.

Tags:

кстаті доречі

піарю всіма силами нову книжку Влада Івченка "Найкращий сищик імперії: 14 справ Івана Карповича Підіпригори".
книжка вийшла буквально осьосьо у видавництві "Темпора". Писав її Івченко, редагував я. Такшо я знаю про шо кажу.

як може хтось пам"ятає, перша книжка про Івана Карповича була "Стовп самодержавства", яку видало, здається, КСД чи шо. Там Іван Карпович був філером, агентом охранки, який розслідував різні великі й малі справи. Перша писалася удвох - Івченко і Камаєв, сидячи один у Сумах, а інший у Кременці, спільно створили історію простого, сільського, сильного і кмітливого помічника царської поліції.

Другу книжку Івченко вже писав сам. Помічник царської поліції Іван Карпович іде на покой, купує хутір на Сумщині й сидить там, аж поки його не починають тривожити й ангажувати в розслідування справ. Справ 14, і кожна з них прекрасна - інопланетяни, порнографія, викрадення, вбивства, пограбування - все, що треба для простого читацького щастя.

Бонус Івченка як письменника в тому, що він знає, як прописувати діалоги. Його герої живі, говорять про нормальні речі нормальною мовою, з матюками навіть подеколи. Читаючи, можеш собі уявити, як виглядав герой, створити картинку. Бонус-2: Івченко прекраснейший стиліст, я як редактор скажу, шо з текстом працювати було просто, бо правити треба було тільки якісь русизми чи пунктуацію, ніяких переписувань цілих речень або абзаців, все тримається купи і тішить око.

Такшо купуйте, не пошкодуєте. Скоро почнемо кататися з презентаціями. Точно Київ, точно Суми, може, Харків і ще якісь міста. До речі, жителі інших міст, якщо знаєте, що презентація такої книжки зможе зібрати аудиторію, яка ту книжку купить, - повідомляйте, приїдемо.

Всіх люблю.

іфд

25
ЩЕ ОДИН ФРАГМЕНТ ЗІ ЩОДЕННИКА ІВАНА ФЕДОРОВИЧА ДРАЧА, ДЕ ВІН ТРОШКИ ЗАМИСЛЮЄТЬСЯ

8.8

перечитав те, що я писав собі сюди раніше. ще як був у києві. якщо це хтось читатиме, то в читача або читачки складеться враження, буцімто я товстий кучерявий репан зі спілки письменників. із романтичним серцем, ніде правди діти. а так і було в принципі. так і було. перші вірші під травою, перші візити кагебістів, перші пропозиції. ворушіння пальчиками.
ворушити пальчиками найкраще, коли ці пальчики лежать на спусковому гачку хорошого револвера, а сам ти сидиш у красивій великій машині, яких тут, в америці, слава богу, вдосталь.
але облишмо це, облишмо цю бентежну маячню, бо коли хтось читатиме ще й це, що я пишу сьогодні, то в нього взагалі запаморочиться в голові, й подумає той читач або читачка: або це не драч, або драча надто сильно перекособочила америка - і то в бік чужої масової культури. і буде правий загалом в обох випадках.
я. мабуть, кину вести цей щоденник, коли повернуся в україну. що в нім буде писати тоді? гризоти й страждання й моління про розуміння? хм. мені ще треба здати собі справу з того, що на мене чекають кагебісти й хочуть від мене чогось. чого - вони, певно, самі ще й не знають. як приємно виходити з-під контролю кагебістів, як неприємно повсякчас розуміти, що це скоро закінчиться, бо ніхто не збирається тримати мене тут вічно.

26
ЗАПИС У ЩОДЕННИКУ АГЕНТА КГБ "ОРБІСОНА", ДЕ АГЕНТ ТРОШКИ НАВІТЬ ДИВУЄТЬСЯ З ПОСТУПУ ІВАНА ФЕДОРОВИЧА, АЛЕ САМОКОНТРОЛЮ НЕ ВТРАЧАЄ, ЩО СВІДЧИТЬ ПРО ЙОГО ВИСОКУ ПРОФПРИДАТНІСТЬ

8.2

драч изыскан и, кажется, уже даже мудр. не ожидал такой прыти и работы ума. качественные наркотики и подходящее окружение из людей искусства - вот краеугольные камни развития культуры. желательно не разъебать себе о них ноги или физиономию, иначе эстетика идёт к чёрту. а наркотики, культура и окружение без эстетики - это, извините, бардак.

27
ЗАПИС У ЩОДЕННИКУ ІВАНА ФЕДОРОВИЧА ДРАЧА, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ НАМ ЦЬОГО КУЧЕРЯВОГО ЧОЛОВІКА З ЗОВСІМ НЕОЧІКУВАНОГО БОКУ

6.5

а якщо дати покурити трави олесеві терентійовичу гончару? або мушкетикові... ммм... краще, мабуть, гончару. але як їм дати покурити трави? це хіба напекти тістечок... і запросити всіх на фуршет. а вони ж такі захланні, обжеруться, тоді блюватимуть на килим, а прибиральницям знай витирай, а народові як? як народові? ну і взагалі - толку з тих тістечок... хоча! я ж сам був ідіотом безверхим, а як побачив америку й нормальне життя, трохи навіть вилюднів наче. але трава перед ними не відкриє америки, знаєте, америка відкривається лише в америці, а там, у спілці на банковій, трава відкриє приховані лакуни, печери, ями, яри, вибоїни навіть, або, скоріше, баюри, і що в тих баюрах, не хочеться знати навіть мені, ануж там гаддя поторочі змії левіафани гекатонхейри сатири й силени може вони й слів таких не знають але незнання слів не гарантує відсутності понять це як із китайською мовою чи наприклад нормальною країною - поки ти живеш у ненормальній і тобі товкмачать що нормальних не існує а найнормальніша твоя ти можеш піддатися й повірити але потім з"являється лазівка у кролячу нору це мені патті розказувала й навіть наспівувала і грейс теж о грейс аероплан джеферсона які вони там всі й співають про алісу й про гусінь

словом, не варто. так, думаю, не варто.

28
ЗАПИСКА, ЛИШЕНА ПАТТІ СМІТ ДЛЯ ІВАНА ФЕДОРОВИЧА ДРАЧА НА СТОЛІ КРАСИВОЇ, АЛЕ ДОСИТЬ ЗАНЕДБАНОЇ КІМНАТИ ЗА АДРЕСОЮ 155 AVENUE C, NEW YORK CITY

went to buy food. hope u are well after yesterday. don't think too much, it harms your heart. weed is in the "tender is the night" or smewhere else

ТВОR ПАТТN

SAVE AS

1
Червоні тонкі жіночі губи облизували льодяника. Спека натягувала на голову по дванадцять обручів, а на кожен палець - по три перстені. Обручі й перстені немилосердно натирали.

На одній з лавок сидів Генріх Васильович Шапочка в шапочці. На іншій сидів Ігор Петрович Тетерук у майці-сіточці, з-під якої рясно визирало покручене часом волосся. На шапочці Генріха Васильовича писало RIME OF THE ANCIENT MARINER. На майці Ігоря Петровича не писало нічого, бо вона була в сіточку. Ігор Петрович був жонатий весело і двічі. Генріх Васильович теж був жонатий, але трагічно і один раз.
Коли паличка від льодяника полетіла у смітник, власниця червоних тонких жіночих губ встала й підійшла до Генріха Васильовича.
- Чи не хотіли б ви поговорити про дванадцять обручів або про три перстені?
Поморщеним червоним лобом Генріха Васильовича повільно сунулася солона цівка поту. Вона обігнула фіолетове крило тонкого носа, на якусь мить затрималася над верхньою губою, зачепившись за остюки вусів, і скотилася на шию борозенкою мімічної зморшки.
- Ви можете розказати про них щось нове?
- А чого ж. Можу. Що таке третій обруч, як по-вашому?
Третій обруч, подумав Генріх Васильович, - це немитий обідок каструлі.
Третій обруч, подумав, підслухавши запитання, Ігор Петрович, - це як третій тост. Ще не п"яний, але на перекурі вже пліткуєш про роботу.

Read more...Collapse )

6

1
Увидев очередного посетителя - молодого поэта в очках "Рэйбэн" и джинсах-узкачах, - он громко сморкался и указывал на стену, где висел плакат с чёткой, как удар булыжника, надписью:

ПОЭЗИЯ, НАПИСАННАЯ ПОСЛЕ АУШВИЦА, НЕВОЗМОЖНА И НЕ ПРИНИМАЕТСЯ К РАССМОТРЕНИЮ.

Молодой поэт обычно краснел, поспешно пятился и больше не заходил.

2
К вечеру зашло ещё трое.
- Поэты? - вяло поинтересовался он, отпивая томатный сок из большой кружки в мелкие кружавчики.
- Постмодернисты! - гогоча, ответил старший. Усы, кепка на макушке, рэйбэны (будь они прокляты!), зелёные кроссовки с толстыми красными шнурками.
- Аушвиц проходили? Объявление видели?
- Видели, - вальяжно, протягивая "и", прогундосил средний. Лыс, с брюшком. - Мы не поэты. Мы прозаики.
- Ах прозаики! Ну, найдётся и на вас управа! - зло, скрежеща зубами, просипел он. И тут же набрал новое:

ПРОЗА, НАПИСАННАЯ ПОСЛЕ ЗАКСЕНГАУЗЕНА, ОТПРАВЛЯЕТСЯ В МУСОРНЫЙ БАК НЕЗАМЕДЛИТЕЛЬНО!!!!!

- и, допив сок, повесил на стенку возле стола. Потоптавшись ещё немного на пороге, все три постмодерниста ретировались.
А, каков я? - подумал он. Знаю Заксенгаузен. Придут третьи - напишу о Дарнице. Там Гашек сидел.
Read more...Collapse )

іскоростень

один кволо квилив "навіщо, ах, браття, навіщо
послали нас ніби ватагу птахів-зарізяк
ми ж символи миру, а зараз це місто знищимо
і люди згорять, спокусившись на хибний наш знак"

а другий, поправивши хвацько розпечену шмату,
прорік патетично, так, ніби дивився на себе в трюмо:
"Та ж Ігоря вбили, як горя дружині не знати -
Це сльози її ми на лапках своїх несемо!"

а третій, пророк, яких буде невдовзі багато,
струсив кілька іскор із дзьоба й такеє сказав:
"Ну спалим. Мине тища літ, і постануть тут новії хати,
і колії ляжуть, і з"явиться класний вокзал".

Четвертому жарко. Втомився вже далі летіти
Командо, що гілочку, сповнену смерті, несе.
У лапи пече. А внизу, може, дами і діти
і Уж тихо плине, та тільки вода цих древлян не спасе.

Ген-ген вже варяги. Мечі, обладунки і крики
Ми спалимо мир, а вони приголублять війну
Здригнуться болота, мов кінь, розпашілий і дикий
Іскоростень зникне, мов місто з пекельного сну.

іфд

24

ВНУТРІШНІЙ МОНОЛОГ ДІВЧИНИ, ЯКА ТОРГУВАЛА РИБОЮ, ДІВЧИНИ, З ЯКОЮ ІВАН ФЕДОРОВИЧ ДРАЧ ЇЗДИВ У СЕЛО

він мені казав тоді ще пам"ятаю в автобусі про молоде лоша і про інструкторство своє а потім якось так мимохідь обмовився каже знаєш а мене посилають в америку тільки нікому не кажи зовсім нікому бо приб"ють і тебе й мене а я тобі привезу звідти що хочеш хочеш - каже - намисто привезу, хочеш - сумочку гарну, шкіряну, може, пальто чи куртку, одяг який хочеш, і взагалі , казав він, я їду туди, щоб набиратися потойбічної мудрості знаєш як у харона через стікс набиралися а я звідки знаю шо воно той стікс мені прати треба й мама вдома й бабуся ми ж із села там якраз косовиця робота стоїть а він мені тут америку

каже дівчино дівчинонько дівчаточко я приїду до тебе потім колись не сумуй за мною не журись а я кажу чого я мовляв маю за тобою сумувати в тебе оно вже повсть у вухах
а те що ти вірші кажеш пишеш то мені як до сраки дверці ті твої вірші вмів би ти краще корову доїти чи косити там я не знаю конюшину кролям
а він такий ти нічого не розумієш дівчино ти з села але я сам із села правда мені пощастило вибився оно в люди тепер грошей багато й маю шо їсти але ти не думай я ще пам"ятаю як було нам коли в селі жили
та шо ти там пам"ятаєш подумала я тоді мурло вдягнувся культурно видру завів і думає шо можна зразу отак кататися
це до речі про видру я якось так згадала, воно само. не може ж він стільки риби жерти. хіба спекулянтом десь перепродає своїм же товстунам таким як і він із барильцями

а він знову за своє каже до тебе приходили колись кагебісти
ні кажу вони по селах мало катаються все мабуть до таких як ви швендяють ви ж і рибою нагодуєте і наллєте а ми шо ми у вас оно скільки всього в головах розгрібай не розгрібай до смерті не розгребеш думаєте багато гав ловите вгору витріщаєтесь то вас і садять

мене каже не садять
я свій

да кажу свій. у своїх волги а ти осьо валандаєшся по автобусах

то він аж образився
каже чужих в америку не посилають
із чужих морісонів не роблять а з мене зроблять

знову щось незрозуміле почав казать бачите
де б кажу хтось із тебе роботягу зробив а ти кажу губасте таке розлазишся весь на сидінні жереш і пишеш мабуть кожен день пишеш і жереш і в розподільники по їжу стоїш

ну він остаточно образився на мене мабуть тоді. я каже до тебе так а ти он як
але сумочку я тобі все одно привезу
бо моє молоде лоша б"є копитом і кличе на подвиги
таке

іфд

23

РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ АГЕНТІВ КГБ "ПРЕСТЛІ" Й "ОРБІСОНА", 27.10

- Ну, Серёня, что там о Драче нашем слышно? А?
- Ой, не знаю, родной, не знаю. Его ж отпустили без надзора. Говорил я: дайте надзор, пропадёт, олух ведь, хер знает где воспитывался, по эмтээсам культуру впитывал вперемешку с горчицей и колбасой, куда его такого. Ни в какую. Хоть кол на голове теши, едрить твою налево.
- Да уж. А у меня вот - депеша пришла. От американских наших. И о герое нашем там есть...
- Что ж ты молчал-то? Покажи-ка! Так... были свидетелями... вошёл в неизвестное сооружение, вышел через три часа, пошатываясь... в руках держал венок, листки с написанным текстом и курительную трубку. Гм. Зачем ему трубка? Курить начал? Ах, это он, наверное, уже приобщается.
- Ладно тебе, дальше читай! Дальше!
- Читаю, читаю. На следующий день... так, ну, ясно... что? Попал под машину? Ну дурак! И куда теперь? В больницу?
- Не торопись, Серёня. Никуда он не попал. Ни в какую больницу. А в машине оказался украинец. Вишь, как выгодно попал.
- Неужто украинец?
- Да. Украинец. Джон Пэрэвэртэнь. Тридцать девятого года рождения, семья выехала откуда-то из Львовщины давно, живут в Штатах. Джон этот в магазине работает, машину купил пять лет назад, ехал к тёте. А тут Драч.
- Ему бы кого другого поддеть, а он нашего. Ну, теперь будем и за ним следить?
- Нет. Не будем. Пусть сами разбираются. Тем более, что Джон этот уже социализированный, будет нашему остолопу рассказывать, куда идти, где стоять и почём фунт изюма. Сводит ещё куда-нибудь. Покажет. А то Иван Фёдорович, кроме как колбасу жрать и по сквотам якшаться, ничего не найдёт. Стишки вроде как пописывает.
- И то хлеб. Привезёт, почитаем. Может, толковое что. Уитмэн-не Уитмэн, но, может, хотя бы Лонгфелло. Трубка мира, черноногие, команчи. Пусть сценарий пишет. Мы кино снимем.
- Ага. Поэтическое. О журавлях. И о слепых кобзарях. Я сам такое кино снять могу. Злой кагебист, потомок слепого кобзаря, женщина потомка слепого кобзаря, дети в вышиванках, ружьё. Родовая тайна. Клад. Противостояние. Женщина уходит от потомка кобзаря к кагебисту. Потом оказывается, что кобзарь и кагебист разлученные в детстве братья. Драки, удары, украинский язык. Над всем этим журавлиный клин в начале и в конце фильма. И яблоки. Спелые. Крупным планом. Грех Евы. Не знаю, что там ещё. Мало ли.
- Мда.

іфд

22

ВІРШ ІВАНА ФЕДОРОВИЧА ДРАЧА, ВИПАДКОВО ЗНАЙДЕНИЙ У СУМОЧЦІ ПАТТІ СМІТ, АМЕРИКАНСЬКОЇ СПІВАЧКИ І КУЛЬТУРНОЇ ДІЯЧКИ, ОДНОГО ДНЯ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ІВАН ФЕДОРОВИЧ ВІДВІДАВ СКВОТ

а за вікном твоїм - майданек незалежності
це ми так його прозвали після котрої вже сварки
коли хотіли бути незалежними одне від одного
і як до тебе пробратися
крізь свердла очей перехожих на вулиці свердлова
крізь нестерпне ждання вулиці жданова
крізь польоти і зальоти вулиці чкалова
крізь химерну бороду карла маркса,
якої не було у городецького
крізь золотокосі смуги вулиці кірова
крізь багнети й броньовики вулиці жовтневої революції
що чавлять червоні китиці мрій, із якими приїхали гості столиці
крізь площу калініна, на якій калини нема, як нема і всесоюзного старости
а є два собори,
собори-соборчики-соборюсики
де давно не соборують
крізь вулицю жаданівського
де жадання вростало в бруківку,
з якої проростали наші губи й наші ласки
де я тебе цілував а ти казала
ходім ходім
це площа революції, зроби мені революцію
так як просять зробити дитину
і я робив революцію
але думав про майданек незалежності
і про треблінку закоханості
і про аушвіц смутку
які заважають пробратися до тебе
моя суламіф

Profile

trill_i_poot
trill_i_poot

Latest Month

February 2014
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Tiffany Chow